Глікозильований гемоглобін - СпЛ 5х20 визнач.

Принцип методу
У методі використовуються мічені антитіла та антигени для прямого визначення відсоткового вмісту HbА1С цільної крові. Визначення засноване на конкурентному зв'язуванні загального гемоглобіну та HbА1С зі специфічними латексними частинками пропорційно до їх концентрації. Моноальні антитіла до HbА1С людини, перехресно мічені козячими антитілами до миші IgG, специфічно взаємодіють з HbА1С з розвитком аглютинації латексних частинок. Ступінь аглютинації залежить кількості зв'язаного HbА1С. Збільшення каламутності суміші вимірюється на фотометрі. Значення HbА1С% у пробах обчислюється за калібрувальною залежністю, встановленою при вимірі калібраторів.

Клінічне значення

Глікозильований гемоглобін – поєднання гемоглобіну та глюкози, утворене в результаті неферментативної реакції. Процес повільний і безповоротний, триває протягом усього життя еритроциту близько 120 днів. Швидкість утворення глікозильованого гемоглобіну прямо пропорційна швидкості концентрації глюкози у крові. Таким чином, відсотковий вміст глікозильованого гемоглобіну в загальному гемоглобіні відображає середню концентрацію глюкози протягом попередніх 1 - 3 місяців і служить добрим показником для фізичного обстеження здоров'я та тривалої глімекії у хворих на цукровий діабет. Високі значення глікозильованого гемоглобіну свідчать про недостатню корекцію рівня глюкози.
Клінічний діагноз не повинен базуватися на одному показнику, необхідно враховувати клінічні та інші лабораторні дані.

Склад набору
1. Реагент 1. Латексна суспензія 13%. Буфер, стабілізатор.
2. Реагент 2 Мишачі антилюдські моноальні антитіла – 0.05 мг/мл Поліальні козячі антитіла до IgG миші – 0.8 мг/л.
3. Реагент 3. Гемолітичний реагент
4. Інструкція із застосування.
4. Паспорт.